0000000000 Зелена лавка

Тиреоїдит щитоподібної залози.

Тиреоїдит щитоподібної залози — дуже збірне поняття. На сьогоднішній день самі різні типи запалення тканини залози характеризують, як тиреоїдит щитоподібної  залози. Що ж до причини розвитку запального процесу, характеру перебігу хвороби та її симптомів, — вони можуть бути самими різними, що, безумовно, диктує різний підхід в лікуванні тиреоїдиту.

 

Варіанти тиреоїдиту щитоподібної залози поділяють за характером перебігу:

-Хронічний тиреоїдит;

-Підгострий тиреоїдит;

-Гострий тиреоїдит.

 

Хронічний тиреоїдит зустрічається помітно частіше всіх інших тиреоїдитів. Сюди відносять окремі хвороби, які характеризуються млявою запальною реакцією:

-Післяпологовий тиреоїдит;

-Аутоімунний тиреоїдит (Хашімото);

-Безболісний тиреоїдит, тобто прихований тиреоїдит;

-Фіброзно-інвазивний тиреоїдит (зоб Рідель);

-Специфічний тиреоїдит (грибковий, туберкульозний, сифілітичний).

 

Післяпологовий тиреоїдит виникає через незначний період після пологів. Він має нетривалий характер, тобто безслідно зникає через кілька місяців. При виникненні тяжкої форми гіпотиреозу ендокринолог може призначити тимчасовий прийом L-тироксину.

 

Аутоімунний тиреоїдит щитоподібної залози в структурі захворювань залози займає провідні позиції. Характеризується аутоімунним ураженням всієї тканини органу. Причина виникнення аутоімунної реакції повністю не встановлена. Є інформація, що існує генетична схильність до хвороб аутоімунного характеру, в тому числі до аутоімунного тиреоїдиту щитоподібної залози. Крім цього, є зв’язок аутоімунних процесів з вогнищами хронічної інфекції. Це можуть бути хронічні хвороби сечостатевої системи, дихальних шляхів, каріозні зуби і т.п.

Механізм аутоімунних уражень різних органів дуже складний. Якщо характеризувати весь процес коротенько, можна відзначити, що з тих чи інших причин імунні клітини організму починають сприймати складові елементи щитоподібної залози за чужі, і посилено їх знищувати. Такий механізм мають хвороби: цукровий діабет 1 типу, ревматоїдний артрит, вітіліго, перніціозна анемія і т. д.

На сьогоднішній день вчені намагаються знайти ефективний спосіб боротьби з аутоімунними процесами в організмі людини. Можна лише сказати, що помітних результатів у цій галузі поки не досягнуто, через що ендокринологи змушені справлятися з наслідками цих процесів. Приміром, наслідком аутоімунного тиреоїдиту є виникнення гіпотиреозу. Хворіють переважно жінки. Гіпотиреоз лікується призначенням препаратів тироксину.

 

Зоб Рідель характеризується патологічною твердістю тканини щитоподібної залози. Він відноситься до вельми рідкісних патологій. Зобом Рідель частіше хворіють жінки, переважно старше 50 років.

Виникає розростання фіброзної тканини з проростанням капсули, нервів і судин, в результаті чого залоза набуває кам’янисту щільність. Деякі лікарі характеризують цей процес, як трансформацію щитоподібної залози в один величезний рубець.

Причина цього варіанту тиреоїдиту не встановлена.

Серед ознак виділяють: відчуття тиску, відчуття клубка в горлі, осиплість голосу, порушення процесів дихання і ковтання. Щитовидна залоза не зміщується при ковтанні, дуже щільна при пальпації і спаяна з прилеглими тканинами.

Зоб Рідель розвивається дуже повільно; підсумком хвороби є гіпотиреоз. Нерідко поєднується з іншими склерозуючими хворобами (орбітальний фібросклероз, легеневий фібросклероз і т. д.).

Рівень антитіл в крові знаходиться в межах норми. Диференціювати фіброзно-інвазивний тиреоїдит слід з раком щитоподібної залози.

Лікування зобу Рідель — шляхом оперативного втручання (декомпресія сусідніх органів). Іноді можна спостерігати самостійне розсмоктування фіброзно-зміненої тканини щитоподібної залози. Застосування глюкокортикоїдів неефективно. При виникненні гіпотиреозу призначають замісну терапію.

 

Підгострий тиреоїдит щитоподібної залози.

Часта причина підгострого тиреоїдиту щитоподібної залози — вірусна інфекція. У більшості випадків потому, від двох до шести тижнів після перенесеної інфекції, виникають перші симптоми підгострого тиреоїдиту. Найчастішими вірусними інфекціями для розвитку підгострого тиреоїдиту є:

-Аденовірусна інфекція;

-Кір;

-Деякі види грипу;

-Свинка (інфекційний паротит).

У чоловіків можна зустріти даний варіант тиреоїдиту у чотири рази частіше, ніж серед жінок, причому максимальний відсоток захворюваності падає на 30-40 річний вік. Вважається, що під впливом зазначених вище вірусів відбувається руйнування тканини залози, в результаті чого в кровотік надходить величезна кількість вмісту фолікулів — колоїду, що містять гормони щитоподібної залози.

Надійшовши в кров тиреоїдні гормони починають впливати на різні органи, внаслідок чого спостерігаються симптоми тиреотоксикозу (тривожність, серцебиття, дратівливість, тремтіння в руках, пітливість). При цьому, чим активніше руйнівний процес, тим, відповідно, більший обсяг колоїду надходить у кров, і тим інтенсивніше всі симптоми тиреотоксикозу. Найчастіше спочатку пошкоджується одна частка залози, в подальшому патологічний процес мігрує і на іншу частку. Крім симптомів тиреотоксикозу, при підгострому тиреоїдиті щитоподібної залози з’являються болі середньої інтенсивності, локалізовані в області розташування залози.

 

Важливо знати, що інтенсивність болю при підгострому тиреоїдиті слабкіше, ніж при гострому варіанті хвороби. Залоза болюча при промацуванні, проте шкіра над нею звичайного кольору і не змінена. Також кожен ендокринолог повинен пам’ятати, що відмінною особливістю підгострого тиреоїдиту щитоподібної залози є значне підвищення ШОЕ(швидкість осідання еритроцитів), що зберігається протягом тривалого часу.

Лікувати такий варіант тиреоїдиту, як дифузний токсичний зоб, тиреостатиками (зважаючи на наявність тиреотоксикозу) немає необхідності, так як головна причина хвороби полягає не в підвищенні утворення тиреоїдних гормонів, а в масивному надходженні в кровотік активних їх форм. Тому препаратами вибору є глюкокортикоїди. Кожен ендокринолог володіє своєю ефективною схемою терапії підгострого тиреоїдиту щитоподібної залози, яка, безумовно, також залежить від переважання тих чи інших симптомів у різних пацієнтів, їх віку та наявності супутніх захворювань.

Після затухання вогнища запалення може з’явитися легкий гіпотиреоз, який самостійно проходить через 2-3 місяці.

При успішному лікуванні підгострий тиреоїдит не приводить до стійкого порушення роботи щитоподібної залози, і настає повне одужання.

 

Гострий тиреоїдит щитоподібної залози.

Даний варіант тиреоїдиту відноситься до вельми поширених патологій, які часто вимагають втручання з боку бригади хірургів. Гострий тиреоїдит в ендокринології підрозділяють на негнійний і гнійний.

Гострий негнійний тиреоїдит для свого розвитку не потребує участі бактерій. Виникає такий тиреоїдит внаслідок крововиливу, травми, або в результаті лікування. У сучасній ендокринології гострий негнійний тиреоїдит, пов’язаний з лікуванням радіоактивним йодом, практично не зустрічається зважаючи на удосконалення цього методу лікування.

 

 

Гнійний тиреоїдит. Як і всяке запалення, що має гнійний характер, гнійний тиреоїдит викликається різними бактеріями, в першу чергу, коками. Сьогодні такий тип запалення — досить рідкісне явище, що пов’язано з широким застосуванням антибіотиків.У випадках, коли є гнійний тиреоїдит, необхідно виявити попереднє йому захворювання, яке також асоціювалося з цим збудником інфекції. Найчастішими серед цих захворювань є гострі гнійні захворювання носа, вуха і горла, приміром, тонзиліт, отит, синусит і т. д. Але не тільки гострі, але і хронічні інфекції цих органів можуть стати причиною розвитку тиреоїдиту щитоподібної залози.

В якості профілактики гострих тиреоїдитів служить своєчасна санація вогнищ хронічної інфекції мигдалин і носоглотки.

При гострому варіанті хвороби температура тіла може підвищуватися до 40 градусів, з’являються симптоми інтоксикації. Як зрозуміло з назви, хвороба розвивається гостро. Хворий скаржиться на пульсуючі і дуже інтенсивні болі в області розташування залози, які в деяких випадках віддають в нижню щелепу або у вухо. Сама шия стає набряклою, червоною і болючою при пальпації. У важких випадках формується абсцес, здатний самостійно розкритися як назовні, так і в область середостіння, що, безсумнівно, погіршує прогноз.

Важливо знати, що функція щитоподібної залози при гострому гнійному тиреоїдиті не порушується.

Тому здавати аналіз на гормони щитоподібної залози для уточнення діагнозу не потрібно. Лікується гострий варіант тиреоїдиту антибактеріальними засобами, що знищують виявлений тип збудника хвороби. Після успішного лікування запалення зникає, формується рубець, який жодним чином не заважає нормальному функціонуванню щитоподібної залози.